Соціально-економічний розвиток ОТГ неможливо уявити без врахування гендерного бюджетування, адже громади – це, передусім, люди, які мають різні потреби в інфраструктурі, освіті, культурі та охороні здоров’я.

Ці потреби залежать від статі, віку, стану здоров’я та багатьох інших чинників. Задовільнити певні потреби мешканців ОТГ покликані програми, які розробляють і затверджують органи місцевого самоврядування, тому важливо знати, яким саме чином вони змінюють життя тієї чи іншої соціальної або вікової групи. Аналіз ефективності програм для різних соціальних та вікових груп дає змогу зробити їх доступними та розподілити ресурси громади справедливо. Про те, як на практиці застосовувати гендерне бюджетування, розповіла експертка проекту «Участь в дії: практики взаємодії влади та громади» Олена Остапчук.

– Що таке гендерне бюджетування?

– Поняття гендерного бюджетування або ще кажуть «гендерний бюджет», «гендерно-чутливе бюджетування», «гендерно-орієнтоване бюджетування» – це бюджетування, яке орієнтоване на людину і водночас на ефективне використання бюджету. Класичне визначення цього терміну – це застосування гендерного підходу у бюджетній політиці та бюджетному процесі на державному та місцевому рівні. Гендерне бюджетування поєднує в собі два процеси: забезпечення гендерної рівності та управління фінансами.

Загалом гендерне бюджетування дає можливість зрозуміти, чому значні кошти, які виділяються державою або місцевою владою, не завжди задовольняють потреби жінок та чоловіків, як врахувати інтереси різних груп населення і справедливо розподіляти ресурси, а також, яким чином взагалі поєднується управління фінансами і питання забезпечення рівності між жінками та чоловіками.

“Гендерне бюджетування в Україні – це відносно нова технологія, яка, проте, ефективно використовується у понад ста країнах світу”.

В Україні перші ініціативи в сфері гендерного бюджетування, я б сказала, були дослідницького характеру і датувались 2011 роком. Зараз вже не лише є великий багаж проведених досліджень в сфері гендерного бюджетування, а й прийнято чимало рішень для того, щоб вирівняти певні дисбаланси. Поняття гендерного бюджетування містить такі ключові ознаки – потреби, послуги, їх вартість та якість.

– Означте поняття «гендерний підхід».

– Економічна і соціальна рада ООН ЕКОСОР визначає, що гендерний підхід – це така діяльність, яка забезпечує включення досвіду та інтересів жінок і чоловіків до планування, реалізації і моніторингу стратегій, політик, програм і заходів, щоб жінки і чоловіки отримували рівні блага. Я б визначила, що гендерне бюджетування – це певна управлінська технологія, яка допомагає зауважувати потреби людей і робити певні дії в інтересах людей різного віку, статі, місця проживання, соціального статусу і стану здоров’я. Загалом, гендерне бюджетування мені дуже імпонує тим, що ставить в центр прийняття управлінських рішень людину. Зрозуміло, що в громадах політика реалізується насамперед через систему надання послуг для людей, тобто мешканців певної території. І тут дуже важливо розуміти, кому і які послуги ми надаємо і який їх зміст. Саме тоді видно, чи щось потрібно змінювати.

– Коли гендерний підхід до бюджетування був законодавчо закріплений в Україні?

– Гендерний підхід в Україні закріплений великою кількістю міжнародних та українських документів. Основний – це Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який вступив в дію із 1 січня 2006 року. В сучасних реаліях законодавство в сфері гендерного підходу дуже велике, але якщо говорити конкретно про гендерне бюджетування, то гендерний аспект включений до «Стратегії управління державними фінансами 2017-2020 року», а також Міністерство фінансів України від 2 січня 2019 року наказом №1 затвердило методичні рекомендації щодо застосування гендерно-орієнтованого бюджетування для головних розпорядників коштів. Саме цей наказ і став документом, який легітимізує і показує методику, яким чином можна застосовувати гендерно-орієнтований підхід в бюджетному процесі.

Як гендерне бюджетування діє в громадах

– Чому для якісного розвитку громад потрібно враховувати інтереси різних суспільних верств населення?

– Насамперед через ресурси. Зазвичай вони обмежені, навіть там, де їх є багато. Потреб все одно завжди більше, тому ресурси слід використовувати виважено. І от тут найефективнішим є гендерне бюджетування, адже саме воно дає розуміння того, хто ж користується певною послугою і чи доцільною вона є.

Наприклад, графік роботи певних установ інколи не дає можливості скористатися переліком послуг, який надає цей заклад, але їх потребує доросле працююче населення, графіки роботи яких збігаються. Інколи пропозиція надавачів послуг виходить із можливостей закладу, а не потреб людей та багато іншого. Тому часто оці неузгодженості впливають на те, що певна послуга або занадто дорога, або зовсім неефективна в контексті того, що нею користується мала кількість людей, а потенційно могла би скористатися набагато більша кількість. Тому в кожному конкретному випадку потрібно детально вивчати проблему.

“Гендерне бюджетування може бути застосоване до будь-якої сфери суспільного життя, до будь-якої сфери, яка є в громаді”.

Саме в громаді гендерне бюджетування є найбільш ефективним, тому що зараз цей рівень є найближчим до людей. В конкретній ОТГ можна проаналізувати, скільки мешканців тут проживає, якої вони статі, який їх віковий склад та рівень здоров’я і прийняти найбільш ефективні управлінські рішення з розумним використанням коштів.

– Чи залежить можливість застосування гендерного бюджетування від доходів громади?

– Ресурси звісно, важливі, але насправді більше важить політична воля і розуміння керівництвом або активом громади важливості застосування гендерного бюджетування. І що цікаво, часто це залежить не від ресурсів, а більше від розуміння, як воно діє, від гендерної чутливості державних службовців або представників місцевого самоврядування. Гендерне бюджетування ефективно використовується в різних країнах світу, і не лише в багатих країнах, це країни з різним рівнем достатку та розвитку. Як кожна країна, так і кожна громада, незалежно від рівня доходів, може застосовувати гендерне бюджетування. З мого досвіду роботи в громадах: чим громада має скромніші ресурси, тим більш виважено вона намагається їх використати і розподілити. Це означає, що громада має пряме безпосереднє бажання застосовувати гендерне бюджетування, бо саме ОТГ з невеликим ресурсом точно бачать необхідність розподілити все з максимальною користю.

– Пригадайте кращі практики серед українських громад.

– Якщо говорити про приклади, то тут важливо зрозуміти: якщо ми говоримо про гендерне бюджетування, то ми в будь-якому разі маємо говорити про гендерний аналіз. Без нього ми не можемо приймати виважені управлінські рішення. Це означає, що ми вивчаємо користувачів і надавачів послуги, аналізуємо саму послугу, дивимося, які видатки йдуть на одних та інших в розподілі за віком, статтю та місцем проживання. Після цього ми виявляємо гендерні розриви. От фактично вони і можуть бути покладені в основу прийняття управлінських рішень. Наприклад, у Вінницькій області, коли проаналізували програму ВІЛ та гепатитів, то з’ясували, що в них велика кількість недообстежених людей – представників сільської місцевості. Для того, щоб наблизити послугу обстеження і вчасної ранньої діагностики, наприклад, вірусних гепатитів і ВІЛ/СНІДу до цієї категорії мешканців краю, на обласному рівні було виділено кошти на придбання пересувної амбулаторії та тест-систем. Таким чином, ця послуга стала більш мобільною і, відповідно, доступнішою для людей із сільських населених пунктів.

“Існування кожного закладу в громаді має вимірюватись послугами, які він надає, а не його утриманням”.

Приведу ще один приклад, уже з Івано-Франківської області, він стосується сфери доступності до спорту та фізкультурно-оздоровчих заходів у чоловіків і жінок. Зазвичай наявна інфраструктура в багатьох громадах більше відповідає потребам чоловіків. Проаналізуємо, наприклад, стадіони, де є турніки, якісь інші пристосування, або якщо це більша громада і там є дитячо-юнацькі спортивні школи, то зазвичай співвідношення жінок і чоловіків там 25% до 75% відповідно. Тобто, коли ми бачимо таку ситуацію, вона має сигналізувати управлінцям, що є проблема, яку потрібно вирішувати. Так от, в одній з громад Івано-Франківщини, зрозумівши, що інфраструктура створена переважно для чоловіків, вирішили обладнати фітнес-центр для жінок на базі клубу у селі. І це приміщення зараз користується дуже великим попитом. Наголошу ще на кілька аспектів: оновлений клуб – це місце, куди люди приходять і яким вони активно користуються, це вже зовсім інший тип закладу, ніж коли це було закрите холодне приміщення. І вочевидь саме гендерне бюджетування дає можливість оновити та наповнити іншим змістом діяльність таких установ. Проаналізуймо видатки звичайних клубів: це зазвичай заробітна плата та енергоносії, тобто фактично – це утримання установи. А гендерне ж бюджетування мислить категорією послуги, воно каже, що недостатньо просто утримувати установу, тому що саме по собі утримання установи ще не гарантує, що ця установа генерує якісні послуги. Тому абсолютно затребуваними є інші виміри, де потрібно міркувати про різні форми надання послуг, які будуть затребуваними різними верствами населення громади.

Діяльність волинських громад

– Ви проводили навчання із гендерного бюджетування для деяких волинських громад. Чи готові вони застосовувати гендерні підходи в бюджетуванні?

– На навчаннях були переважно працівники сільських, селищних та міських рад і депутатський корпус. Тобто це ті люди, які в громаді приймають рішення. На чому ми зосереджували увагу у всіх громадах, особливо в Шацькій і Смолигівській ОТГ – ми дуже багато говорили про сталий розвиток в контексті того, як поєднується між собою людський потенціал, економічний розвиток і екологічні питання. Саме такий алгоритм пов’язаний з тим, що на території цих громад є різні великі підприємства, або є серйозні питання, що стосуються екології, зокрема, якщо ми говоримо про Шацьк, що можуть серйозно впливати на людей.

Що ще важливо. В Ківерцях мені дуже запам’яталося, що під час тренінгу левова частка присутніх були представниками депутатського корпусу, і це теж дуже важливо, тому що частіше на такі заходи приходять представники апарату самої ради, ніж депутати. Але цінність у тому, щоб знання здобували і ті, хто приймає рішення, щоб такі люди були компетентними.

Лейтмотивом усіх навчань проходило питання потреб, пріоритетів і послуг. Ми розглядали з громадами різні ситуації, багато з яких передбачало необхідність спершу відштовхнутися від послуг, наприклад від тих, які дістались ОТГ у спадок з району. Що чекатиме громаду, якщо вона нічого не змінюватиме і пропонуватиме стару звичну послугу? У такому випадку обов’язково заявиться сценарій, коли велика частина людей стане незадоволеною, або взагалі не зможе отримувати ці послуги. Якщо ми відштовхуємось від пріоритетів і генеруємо послуги, тоді нас чекатиме ситуація, що ми забудемо про потреби людей.

“Навіть найпрекрасніша, найчутливіша влада, не знаючи потреб людей, не зможе геніально спроектувати і спланувати систему надання послуг”.

Тому громади усвідомлюють, що є певний алгоритм дій: відштовхуватись потрібно від потреб, потім визначати пріоритети, бо зрозуміло, що потреб у людей багато, а потім уже генерувати послуги. От в такому ланцюжку є більше шансів, що управлінські рішення і відповідно розподілені кошти будуть великою мірою задовольняти потреби громадян.

Гендерне бюджетування як управлінський інструмент, управлінська технологія, допомагає ефективно розподіляти кошти і, відповідно, сприяти гендерній рівності і взагалі залучати громадян до прийняття рішень. Гендерне бюджетування, на мою думку, дуже актуалізує ідею дослідження потреб. Але пересічні мешканці не зовсім звикли, що їхніми потребами цікавляться, що їх досліджують і вони не завжди, навіть, можуть дати відповідь, які ж їх потреби. От наприклад, одна із найрозповсюдженіших потреб – це дорога. Насправді, це потреба не самого дорожнього покриття, а мобільності. Тому лише самим дорожнім покриттям не можна вирішити і врегулювати питання мобільності, оскільки потрібна ще й інфраструктура, тобто тротуари, освітлення, зупинки, взагалі логістичні маршрути транспорту. І от коли люди починають розуміти змістове наповнення своїх потреб і послуг, вони можуть претендувати на те, щоб ці послуги були максимально якісні, адже це фактично їх податки. І в цей момент постає концепт підконтрольності використання коштів і загалом впливу на їх розподілення для вирішення певних потреб.